В Англії Новий рік відзначають з меншим ентузіазмом, ніж Різдво, а деякі його і зовсім ігнорують, лягаючи спати до бою курантів. Однак це не заважає жителям Великобританії слідувати укоріненим звичаям святкування приходу нового року. Зауважимо, що все змінюється, особливо в нинішньому році, а тому не варто очікувати від британців суворого дотримання традицій.
Традиції святкування Нового року залежать від сімейних устоїв і особистих переваг. Найчастіше англійці влаштовують вечірку в колі рідних і друзів – відзначати починають з восьми вечора 31 грудня і продовжують до самого ранку. Жителі туманного Альбіону накривають шведський стіл (a buffet) з холодними закусками, бутербродами, солоної випічкою (savouries), солодкими пирогами та печивом. Частування запивають чималому порцією пива, вина, джина або віскі. Іноді готують велику чашу пуншу, до складу якого в різних пропорціях входять спиртне, фруктовий сік і вода. Дарувати подарунки на Новий рік не прийнято. Опівночі лунає бій курантів Біг-Бена, і всі, хто в строю, співають шотландську пісню Auld Lang Syne (For the Sake of Old Times).
Якщо сімейного торжества виявилося мало, англійці йдуть танцювати в клуби, ресторани, в центр Лондона на Трафальгарську площу (Trafalgar Square) або до статуї Ероса на Пікаділлі-серкус (Eros in Piccadilly Circus).
Серед англійців є звичай – складати новорічні обіцянки (New Year resolutions), наприклад: навчитися вставати раніше, не запізнюватися або кинути курити.
Також напередодні Нового року в газетах публікують список новорічних почестей (the New Year Honor list): прізвища тих, кому повинні видати звання за особливі заслуги або присвятити в лицарі (knighthoods).
До слова, в Новий рік рідко виходить стільки телевізійних програм, скільки продюсери готують до Різдва. Досить часто британські телеканали транслюють торжества, що проходять в Шотландії, де Новий рік зустрічають більш масштабно.
Перший гість: the First Foot
У Великобританії першого відвідувача, що ввійшов до дому в новорічний ранок, називають ферстфут (the First Foot). У Йоркширі його іноді звуть птахом щастя (the Lucky Bird), на острові Мен – куаалтахом (the Quaaltagh). Фьорстфутом може стати хто завгодно: випадковий відвідувач (a chance caller) або людина, яка навмисно (on purpose) прийшла принести удачу в будинок. Ким би не був фьорстфут, вважається, що всі наступні дванадцять місяців він впливає на долю мешканців будинку.
Особливо трепетно до традиції the First Foot відносяться жителі Шотландії і північній Англії. Тут поки в будинок не зайде перший відвідувач, з нього не можна виходити. В знак процвітання фьорстфут приносить символічні дари у вигляді їжі або грошей. Іноді замість цих подарунків або на додаток до них він несе букет вічнозелених рослин (evergreens) як символ довголіття. Фьорстфут вітає домочадців на порозі будинку, господарі впускають його через парадні двері і гостинно пригощають їжею та напоями. У деяких регіонах Шотландії перший відвідувач приносить вечнозеленую гілку (an evergreen branch) або омелу (mistletoe), він не заговорить з домочадцями, поки в камін не покладуть торф (peat) або вугілля (coal).
За традицією фьорстфутом може стати лише стороння людина, проте іноді цим правилом нехтують, адже раннього відвідувача можна і не дочекатися. Тоді один з членів сім’ї – чоловік – виходить з дому незадовго до півночі і урочисто заходить знову після бою курантів, тримаючи в руках подарунки. В Англії – шматок хліба і вугілля як символи їжі і тепла (warmth), а також монета (a coin) або трохи солі для багатства (wealth) в наступаючому році. У Шотландії ферстфут несе пляшку віскі або традиційного напою the Het Pint. В околицях Данді і в рибальських селах східного узбережжя домочадці будуть раді отримати червону оселедець (a red herring) як символ вдалою лову, а в деяких сільських районах (rural areas) Шотландії приносять сніп пшениці (a sheaf of wheat) в знак доброго врожаю кукурудзи ( a good corn harvest).
Ферстфут повинен бути енергійним і здоровим, бажано молодим і красивим. У деяких районах східного Йоркшира, Линкольншира і Нортумберленд воліють світловолосих фьорстфутів. Брюнетів теж зустрічають з радістю, а ось рудих іноді недолюблюють. В одній частині країни хочуть бачити холостяка (a bachelor) або зовсім дитину, тоді як в іншій – одруженого чоловіка.
У Шотландії і на острові Мен першим відвідувачем може бути як чоловік, так і жінка. А ось в Англії неможливо уявити, що жінка стане фьорстфутом. У північних графствах, де Новий рік зустрічають найбільш яскраво, жодній жінці і в голову не прийде стати першою відвідувачкою в будинку своїх рідних і друзів. На валлійському кордоні жінка, яка прийшла в будинок рано вранці 1 січня, повинна спочатку запитати, чи був у будинку чоловік до неї. А якщо ж вона заходить перша, домочадці підозрюють її у навмисній злобі (deliberate malice) по відношенню до їх сім’ї.
Більше століття назад фьорстфут приходив в будинок не тільки на Новий рік. У деяких районах Англії його чекали і на Різдво. Різдвяний фьорстфут завжди входив через парадні двері, заглядав в кожну кімнату і виходив через запасні двері (якщо такі були). Він не ніс ніяких подарунків, а лише гілку вічнозеленої рослини, однак чекав, що господарі будинку дадуть йому щось натомість. У східному Йоркширі ферстфуту давали хліб, сіль і монету, в інших місцях ранньому відвідувачеві дарували шість пенсів або шилінг, а також щедру порцію різдвяного пирога або сиру з сидром, елем або домашнім вином.
Шотладія: Hogmanay Celebrations
Хогманай – це шотландська назва передодня Нового року. Ніде в Великобританії Новий рік не зустрічають так радісно, як в Шотландії. Підготовка до першого дня наступного року починається з наведення порядку: шотландці натирають латунь (brass) і срібло (silver) до блиску, стелять свіжу постільну білизну (linen), штопають шкарпетки, налаштовують музичні інструменти, заводять годинник, а ще оплачують всі неоплачені рахунки, відповідають на прострочені листи і повертають книги, взяті в борг.
Напередодні Нового року домівки повняться ароматами смачних страв. Господині накривають столи сливовими пудингами (plum puddings) і пряними смородиновими булочками (currant buns), яблуками, мандаринами і солодкими ірисками (toffees). Незамінні страви Хогманай – вівсяні коржики і сир (cakes and kebbuck), пісочне печиво, чорна булочка (a black bun) або смородиновий батон (a currant loaf).
У шотландських містах Новий рік часто зустрічають у великій компанії. Традиційне місце збору – Меркат-крос (the Mercat Cross) – центр (the hub) і символ старого буржуазного життя. В Единбурзі зазвичай збираються у колись головної парафіяльної церкви Трон Кірк (the Tron Kirk). З настанням ночі центральна вулиця Прінсес-стріт (the Princess Street) стає багатолюдною (thronged), в повітрі наростає збудження. Ближче до півночі всі спрямовують погляди на the Tron Kirk, де розташовані годинник, і чекають удар 12 годин (the Capplin o ‘the Twal). Коли стрілки годинника наближаються до півночі, натовп застигає, а потім раптово лунає рев – дзвонять дзвони, виють сирени і гудуть присутні.
Жителі Шотландії, які вирішили залишитися вдома, сідають поруч з каміном і чекають бою курантів. Опівночі господар будинку широко відкриває вхідні двері і тримає відкритими до тих пір, поки не стихне останній удар курантів – так він випускає старий рік і запрошує новий. Потім він тихо закриває їх і повертається в родинне коло. Тепер домочадці обмінюються побажаннями і невеликими подарунками. Попереду зустріч фьорстфута.
Шотландський фьорстфут, переступаючи поріг будинку, вітає сім’ю словами “A gude New Year to ane and a ‘!” або просто “A Happy New Year!”. Наповнює келих з фляжки, яку приніс з собою. Глава будинку повинен випити напій до дна, а потім з фляжки фьорстфута пригостити кожного, хто зустрічає Новий рік в його будинку.
Танці біля багаття: Tar-Barrel Burning & the Flambeaux Procession
Шотландський Хогманай – час веселощів, подарунків і неймовірної процесії в місті Комрі в графстві Пертшир. Витоки the Flambeaux Procession і подібних маніфестацій йдуть в звичаї стародавніх друїдів (the ancient Druids). Уявіть натовп городян (townsfolk) в маскарадних костюмах з великими факелами (torches), яких ведуть волинщики (pipers). Коли процесія завершує свою ходу, факели кидають в купу, і всі присутні танцюють навколо вогню (a blaze), поки він не догорить.
У графстві Нортумберленд, що на північному сході Англії, є свій звичай зустрічати перший січневий день. Напередодні Нового року жителі містечка Глендейл збираються на традиційну ходу в маскарадних костюмах, несучи на голові каструлі з палаючої смолою (blazing tar). Незадовго до півночі процесія підходить до запалений багаття, і учасники по черзі кидають свої палаючі головні убори в багаття (a bonfire).
Опівночі всі беруться за руки і танцюють навколо багаття, співаючи Auld Lang Syne.
